A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Катеринопільська територіальна громада
Офіційний веб-сайт Катеринопільської селищної ради Звенигородського району Черкаської області

Історія виникнення свята Івана Купала

Дата: 06.07.2021 18:22
Кількість переглядів: 279

 У ніч з 6 на 7 липня українці відзначають старовинне свято Івана Купала. Минуло сотні років з його зародження, а традиції та прикмети святкування досі зберігаються і вшановуються в Україні.

 Свято Івана Купала дуже стародавнє і бере свій початок ще з язичницьких часів. Воно символізує зв’язок людини з природою і перехід до літнього циклу.

 Купала прикрашали квітами, намистом та стрічками, а в опудало Марени вплітали траву і встромляли гілки вишні або чорноклену. Довкола опудал водили хороводи та співали купальські пісні, а вночі наприкінці святкувань Марену спалювали або топили, що символізувало перемогу добра над злом.

 Відповідно до давніх традицій, Івана Купала – свято сонця, а найважливіша роль в містичних обрядах належить силі вогню. Наші предки вважали, що багаття – це сонце-ембріон в утробі матері. Відтак у Купальську ніч прийнято стрибати через вогнище. Спочатку через вогнище стрибали найстарші хлопці, потім – попарно, хлопець з дівчиною.

 Вважається, що купальське багаття очищує. Якщо в цю ніч перестрибнути через вогнище, то душа очиститься, і таким чином людина стане здоровішою, позбудеться всіх негараздів, негативу і хвороб.

 Свято Івана Купала є найдивовижніше та наймістичніше. Святкують його сьомого липня, але найголовніші події розгортаються вночі, перед цим днем. За християнським календарем свято має назву Іона Хрестителя, але для слов’янських народів воно має більш глибоке коріння.

 Як відомо, наші пращури були язичниками, поклонялися багатьом богам, а серед них був і Купало — бог шлюбу та земних плодів. Його вшановували всередині літа, коли плодюча енергія Сонця та Землі досягала апогею. Саме в купальську ніч земля віддавала накопичену за весну та літо силу всьому живому, у тому числі й цілющим травам.

 Тому зілля, зібране в цей час, до того, як зійде роса, вважалося особливо корисним, наділеним силою зціляти всі хвороби. Всі ворожки та знахарки намагалися знайти і якомога більше корисних рослин саме в цю ніч, а перед тим, як вирушити в дорогу, приносили жертву богам — залишали хліб та гроші на землі, як знак вдячності за щедрість природи.

 Але купальська ніч — це ще й час ігрищ біля вогню та води, у яких брали участь усі — від дітей і до старих людей. Це час веселощів, розваг, чаклувань та ворожінь.

 Мабуть, найбільше чекали цієї ночі молоді дівчата та хлопці, бо в цей час можна було і позалицятися досхочу, і навіть умикнути наречену. Дівчата знали, що це останні дні дівування, бо скоро прийде осінь — час весіль, і багато хто з них розплете свої коси, щоб вже більше не заплітати їх. А ще в цю ніч ворожили про майбутнє: плели вінки й пускали на воду — куди вінок попливе, туди дівчині й заміж іти, залишиться на місці — сидіти в дівках ще рік, а якщо ж потоне — чекати біди, бо віщує це смерть чи важку хворобу. Проте кожна дівчина сподівалась на поблажливість долі, тому, сплітаючи вінок, співала про щастя:

Ой полинь, віночку,

Прудко за водою,

На щастя, на долю,

Милому зо мною.

 Купальські вогонь та вода мали силу очищати та зціляти хвороби, тому всі учасниці ігрищ намагалися обов’язково викупатися в річці та перестрибнути через багаття. Стрибали через вогнище парами — хлопець з дівчиною, чоловік з жінкою. Таким чином перевіряли свою долю: якщо руки не розірвуться, подружнє життя буде щасливим.

 Та Купальська ніч — це ще й час цвітіння квітки папороті. Наш народ вірив, що той, хто знайде цю чарівну квітку, зірве її та сховає за пазуху, отримає надзвичайні здібності розуміти все живе, читати людські думки, стане по-справжньому мудрою людиною. Але, на жаль, як доводять вчені, папороть ніколи не цвіте.

 Пізніше, з накладанням християнських уявлень, почали говорити, що ніч перед Купала — це час, коли звільняються всі темні сили, вони чатують та спокушають людей, намагаються вкрасти їхні душі.

 Свято Купала живе й до сьогодні, його святкують і в країнах Балтії, і в Білорусі, хотілося б, що б ця красива традиція відродилася і в нашій країні.

Зі святом Івана Купала!

Вже сьогодні ввечері хтось може знайти свою «квітку» папороті і хай буде усім щастя!


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень